Історія спостережень за Сонцем

Історія телескопічних спостережень Сонця починається з спостережень,виконаних Г. Галлілеем в 1611 році; були відкриті сонячні плями,визначено період обертання Сонця навколо своєї осі. У 1843 році німецькийастроном Г. Швабе виявив циклічність сонячної активності. Розвитокметодів спектрального аналізу дозволив вивчити фізичні умови на 

Сонце. У 1814 році Й. Фраунгофер знайшов темні лінії поглинання вспектрі Сонця - це поклало початок вивченню хімічного складу Сонця. З 

1836 регулярно ведуться спостереження затемнень Сонця, що призвело довиявлення корони і хромосфери Сонця, а також сонячнихпротуберанців. У 1913 році американський астроном Дж. Хейл спостерігавзеєманівське розщеплення фраунгоферових ліній спектру сонячних плям іцим довів існування на Сонце магнітних полів. До 1942 шведськийастроном Б. Едлен та інші ототожнили кілька ліній спектру сонячноїкорони з лініями високоіонізоване елементів, довівши цим високутемпературу у сонячній короні. У 1931 році Б. Ліо винайшов сонячнийкоронограф, що дозволив спостерігати корону і хромосферу поза затемнень. Упочатку 40-х років XX століття було відкрито радіовипромінювання Сонця. Істотнимпоштовхом для розвитку фізики Сонця в другій половині XX століття сталорозвиток магнітної гідродинаміки й фізики плазми. Після початку космічноїери вивчення ультрафіолетового й рентгенівського випромінювання Сонця ведеться методами позаатмосферної астрономії за допомогою ракет, автоматичнихорбітальних обсерваторій на супутниках Землі, космічних лабораторій злюдьми на борту.